XCVI.

В одних же вада — юність, в інших — примха,
В одних твій такт — це юність, легкий спорт;
Що такт і вади люблять — не новинка,
Ти робиш вади тактом на свій сорт.
Як на пальці престольної княгині
І таний перстень бачений гаразд,
Так всі ті вади в тебе, в середині,
Перелицьовані на такт — якраз.
А скільки вовк овець міг ошукати,
Перелицьований, немов баран!
Як много простаків міг ти зібрати,
Уживши силу всю, що дав твій стан.

Так не роби. Люблю тебе, твій сорт.
Ти мій — для мене добрий твій рапорт.

* * *

Some say thy fault is youth, some wantonness;
Some say thy grace is youth and gentle sport;
Both grace and faults are lov'd of more and less:
Thou mak'st faults graces that to thee resort.
As on the finger of a throned queen
The basest jewel will be well esteem'd,
So are those errors that in thee are seen
To truths translated and for true things deem'd.
How many lambs might the stern wolf betray,
If like a lamb he could his looks translate!
How many gazers mightst thou lead away,
If thou wouldst use the strength of all thy state!
    But do not so; I love thee in such sort
    As, thou being mine, mine is thy good report.