LXXXV.

Моя же Муза не гучна цілком —
Тоді, коли хвалять тебе чимдуж
високим стилем, золотим пером,
добором слів, позичених у Муз,
Я тішуся багатством їхніх слів
І, наче дяк простий, кричу „Амінь”
На кожний гимн, той вишуканий спів
У формі вишліфованих умінь.
Похвал цих слухати я рад-готов
І додаю до них й мою хвалу
Та лиш в думках, де вся моя любов,
Скажу словами, як прийду в чергу.

Шануй їх за добірні їх слова,
Мене за ці думки — тобі хвала.

* * *

My tongue-tied Muse in manners holds her still,
While comments of your praise, richly compil'd,
Reserve their character with golden quill,
And precious phrase by all the Muses fil'd.
I think good thoughts, while others write good words,
And, like unletter'd clerk, still cry 'Amen'
To every hymn that able spirit affords
In polish'd form of well-refined pen.
Hearing you prais'd, I say ''Tis so, 'tis true,'
And to the most of praise add something more;
But that is in my thought, whose love to you,
Though words come hindmost, holds his rank before.
    Then others for the breath of words respect,
    Me for my dumb thoughts, speaking in effect.