LXVI.

Утомлений всім тим, я хочу вмерти,
Коли жебрак надармо жде заслуг,
І бідного потреб нічим не стерти,
Про чисту вірність вже заник і слух,
І гідність золота ганьбою вкрита,
І грубіян дівочу честь пом'яв,
І права досконалість перебита,
І силу на кульгавість світ зміняв,
Уста мистецтву влада затулила,
Безглуздя лічить вмілости талан,
Звичайна правда простоту зганьбила,
Добро в полоні — зло для нього пан;

Я втомлений всім тим, на смерть готов —
Та як залишу в самоті любов?

* * *

Tir'd with all these, for restful death I cry
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplac'd,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac'd,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly — doctor-like — controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
    Tir'd with all these, from these would I be gone,
    Save that to die, I leave my love alone.