XLI.

Ці гарні зловдіяння чинить воля,
Коли мене у тебе в серці брак;
Твоя краса й літа на це дозволять,
Бо все тебе спокуси манять так.
Шляхетний ти, й тому тебе спіймала,
І гарний ти, й тому тебе взяла.
Як жінка є, то жінчин син дасть драла,
Її лишить аж виграє вона?
Все я! Ти міг моє зайняти б місце
І юність лаяти й свою красу,
Що в їхній бунт тебе втягло, і відси
Оту подвійну зраду я несу:

Її, твоя краса взяла у бран,
Твою, мені від неї твій обман.

* * *

Those pretty wrongs that liberty commits,
When I am sometimes absent from thy heart,
Thy beauty and thy years full well befits,
For still temptation follows where thou art.
Gentle thou art, and therefore to be won,
Beauteous thou art, therefore to be assail'd;
And when a woman woos, what woman's son
Will sourly leave her till she have prevail'd?
Ay me! but yet thou mightst my seat forbear,
And chide thy beauty and thy straying youth,
Who lead thee in their riot even there
Where thou art forc'd to break a twofold truth; —
    Hers, by thy beauty tempting her to thee,
    Thine, by thy beauty being false to me.