XL.

Візьми, мій любий, всі мої кохання,
Що матимеш ти більше, ніж ти мав?
Нема якогось вірного кохання,
Мої ж твої, зак інших ти кохав.
З любви до мене взяв мою кохану,
Я не ганю тебе, що вжив мою любов;
Ганьба тобі за цю самообману:
Кохану взяв — забув мою любов.
Мій злодію, прощу тобі цю крадіж,
Хоч бідність всю мою ти в себе вкрав;
Кохання знає більші муки страдні:
Не злу любов, ненависть, що зазнав.

Хаплива світлосте, все зло в тобі,
Мене вбий злістю, врагом не роби.

* * *

Take all my loves, my love, yea, take them all;
What hast thou then more than thou hadst before?
No love, my love, that thou mayst true love call;
All mine was thine before thou hadst this more.
Then, if for my love thou my love receivest,
I cannot blame thee for my love thou usest;
But yet be blam'd, if thou thyself deceivest
By wilful taste of what thyself refusest.
I do forgive thy robbery, gentle thief,
Although thou steal thee all my poverty;
And yet, love knows it is a greater grief
To bear love's wrong than hate's known injury.
    Lascivious grace, in whom all ill well shows,
    Kill me with spites; yet we must not be foes.