XXVIII.

Як можу повернуть в щасливий стан
Без вигоди, що йде від відпочину,
Від дня турбот не звільнить ночі бран,
Б'є день і ніч, та ніч і день без спину?
Хоча один одному вороги,
Рука-у-руку шлють мені страждання:
День труд, а ніч докорів вислови,
Як віддаливсь я від твого кохання.
Я заспокою день, що ти щаслив
Й тоді, як хмари покривають небо,
І потішаю ніч, що зір приплив,
Не те, щоб вечір золотить потреба.

A день щодня довжить мою біду,
A ніч щоночі підніма журбу.

* * *

How can I then return in happy plight,
That am debarr'd the benefit of rest?
When day's oppression is not eas'd by night,
But day by night, and night by day oppress'd,
And each, though enemies to either's reign,
Do in consent shake hands to torture me,
The one by toil, the other to complain
How far I toil, still further off from thee.
I tell the day, to please him, thou art bright
And dost him grace when clouds do blot the heaven:
So flatter I the swart-complexion'd night,
When sparkling stars twire not thou gild'st the even.
    But day doth daily draw my sorrows longer,
    And night doth nightly make grief's strength seem stronger.