XXV.

Хай ті, хто вірить у щасливу зірку,
Титулами чваняться і майном,
A я, що не підходжу під цю мірку,
Незацікавлений у почестях цілком.
Хай княжим фаворитам квіт похвали,
Мов чорнобривці в сонці лиш блистять,
І лиш в собі всю гордість заховали,
Насупленим прийдеться їм вмирать.
Бо й воїна, що в нього лиш звитяги,
Та з тисячі боїв один програв,
Викреслюють із книг хвали-поваги
І забувають, що він доконав.

Та я вдоволений, що люблений й люблю,
Ні він мене, ні я його не викреслю.

* * *

Let those who are in favour with their stars
Of public honour and proud titles boast,
Whilst I, whom fortune of such triumph bars,
Unlook'd for joy in that I honour most.
Great princes' favourites their fair leaves spread
But as the marigold at the sun's eye,
And in themselves their pride lies buried,
For at a frown they in their glory die.
The painful warrior famoused for fight,
After a thousand victories once foil'd,
Is from the book of honour razed quite,
And all the rest forgot for which he toil'd:
    Then happy I, that love and am belov'd,
    Where I may not remove nor be remov'd.