XXIV.

Моє це око, як маляр внесло
Краси твій зарис на панно душі,
Моє же тіло рами їй дало
І перспективу, як хотять мистці.
Мистця майстерність вказує тобі,
Де той правдивий образ твій лежить,
Що в мого серця висить робітні,
Й очей твоїх ґлязур їй вікна склить.
Так роблять очі для очей добро:
Мої твій обрис подали, твої ж,
Мов вікна в груди сонце шлють водно,
Щоб глянути на тебе крізь рубіж.

Та очі не такі хвацькі мистці,
Що бачать, креслять — не збагнуть душі.

* * *

Mine eye hath play'd the painter and hath stell'd
Thy beauty's form in table of my heart;
My body is the frame wherein 'tis held,
And perspective it is best painter's art.
For through the painter must you see his skill,
To find where your true image pictur'd lies;
Which in my bosom's shop is hanging still,
That hath his windows glazed with thine eyes.
Now see what good turns eyes for eyes have done:
Mine eyes have drawn thy shape, and thine for me
Are windows to my breast, where-through the sun
Delights to peep, to gaze therein on thee;
    Yet eyes this cunning want to grace their art,
    They draw but what they see, know not the heart.