XIX.

Убивчий Часе, ступлюй лапи льва,
Кажи землі вбивати власний плід,
У тигра гострі зуби виривай
І спалюй фенікса безсмертний рід;
Замінюй пори року в швидкий біг,
Що хочеш, виробляй на цій землі,
Та цей один найогидніший гріх
Забороняю вдіяти тобі:
Ти друга мого не карбуй лице,
Не ріж знаків на нім старим пером,
Хай він незаплямованим дійде
З тобою в майбуття краси зразком.

Та, давній Часе, не турбуйсь цим більш,
Бо друга юним збереже мій вірш.

* * *

Devouring Time, blunt thou the lion's paws,
And make the earth devour her own sweet brood;
Pluck the keen teeth from the fierce tiger's jaws,
And burn the long-liv'd phoenix in her blood;
Make glad and sorry seasons as thou fleets,
And do whate'er thou wilt, swift-footed Time,
To the wide world and all her fading sweets;
But I forbid thee one most heinous crime:
O, carve not with thy hours my love's fair brow,
Nor draw no lines there with thine antique pen;
Him in thy course untainted do allow
For beauty's pattern to succeeding men.
    Yet, do thy worst, old Time: despite thy wrong,
    My love shall in my verse ever live young.