X.

Ганьба! І не кажи, що любиш того,
Хто необачно так себе веде.
Гаразд, улюбленець ти неодного,
Та нікого не любиш ти; ось все.
Ненависть ти в собі несеш свідому,
Що проти себе направляєш ти,
Щоб зруйнувать красу свойого дому,
Який ти мусів би оберегти.
Зміни ти думку, щоб змінив і я!
Чому ненависть в тебе, не любов?
І будь таким, як постать вся твоя,
Для себе м’якосердним буть готов.

Стань іншим, будь зразком моїм любві,
Й краса знов оживе і в тебе і в тобі.

* * *

For shame deny that thou bear'st love to any,
Who for thyself art so unprovident.
Grant, if thou wilt, thou art belov'd of many,
But that thou none lov'st is most evident;
For thou art so possess'd with murderous hate
That 'gainst thyself thou stick'st not to conspire,
Seeking that beauteous roof to ruinate
Which to repair should be thy chief desire.
O, change thy thought, that I may change my mind:
Shall hate be fairer lodg'd than gentle love?
Be, as thy presence is, gracious and kind,
Or to thyself at least kind-hearted prove:
    Make thee another self, for love of me,
    That beauty still may live in thine or thee.