“МАЛЮНКИ НА КАМЕНІ” (Київ, "Смолоскип", 1998)

Триптих I
“Підійшов до дерева першим…”
“Жінко, гойна моя княгине…”
“Чи знаєш, чого в мене коси на чорно, на чорно…”
Триптих II.
“І зап’ястя твої тонкі…”
“А ти, перша, що віща, – то дам я тобі коня…”
Повернення
“А тепер щодо фрески. Ці непрозорі мазки…”
“Донно Анно. Біль у суглобах…”
“Жінка. Сукня сріблясто-сіра…”
“Це простирадло – екран. Піднімаються тіні…”
Передзимові настрої
“І крила спалімо. І станьмо людьми…”
“Білий янголе, крил немає…”
Зимові тіні
“Ти вимріяв втечу. Ти виміряв кроками дно…”
“Під аритмію цокоту зубів…”
“Ти розтаєш. Так зникає під весну на шибках…”
“Пройдеш туди, куди немає входу…”
“Прокотилась луна, що не варто іти назад…”
“Каравели відходять. Порожніють порти…”
Курортне
“Синій простір нещално звузився…”
“Це вулиця Ліста. Це місяць, либонь, листопад…”
“Малюнки на камені. Перші листки осінні…”
“Тут навіть гуркіт трамвая – вечірніми дзвонами…”
“Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко…”
Диптих
“Заплющіть очі – от, мене нема…”
“Згадай достеменно усе…”
“Тінь його віща знає моє ім’я…”
“Я на камені тім, де відбиток стопи…”
“І світ, наче келія, тиха, глуха, холодна…”
“Беатріче. Сутінки. Холод…”
“Тільки й світла, що промінь крізь шпарку бійниці…”
“Вечір – як кровотеча…”
“Брови готично зведені д’горі…”
“Той мавр, наче прянощ південний…”
Корида
“А ідіть-но, панове, під всі сто чортів…”
“Гондольєри! Не впускайте весла…”
Весна

Книга речей
Міський етюдник

“Малюнки на камені у вічному місті”. Післяслово Маріанни Кіяновської