ЗИМНИЙ СПОКІЙ

Волога вимерзла у просторі дзвінкому,
дрібних краплин замовкла суєта,
безсилих спогадів не лишилось ні в кому,
згортає доля павутинні тенета.

Я пам’ятаю муки знічених поривів,
що вітер мокрий у гіллі розколихав,
немає на душі чуттів, наривів,
але, кленуся, я пощади не прохав.

***