* * *

Колись блукав і прислухався,
душа, чутлива наче плесо,
і наче річка нетривка,
ловила світ
самим чеканням.

Слова злітали, наче птахи,
на неї з чистого простору,
здіймали бризки,
били в груди,
і жодного
не принесло мені за бистриною.
Лишилося
одне немовлене чуття,
воно за цим рядком сховалось.

***