ГЕРОЙ

Він просто плив, новий щабель
долав, не вимагав свідоцтв.
І день у день топив себе
у твань нездійснених пророцтв.

Дива пласкі — горілку і любов —
лишав, коли ранковим бруком,
стелилась паморозь, і відчай кликав

                  знов,

і злість хапала абордажним крюком.

Пошарпаний, самотній і старий,
він все стерпів і знав одне лиш точно,
що десь у здійсненні всіх задумів і мрій
чатує смерть — безвихідь остаточна.

***