НА УЗБІЧЧІ ДНЯ

Все ніби вперше — так тривожно
тримати світ на шпилику сумління.
Пече і неохотиться надія кожна,
і втіха вигляда благовоління.

Зривай пісні перестороги,
ти знаєш смак руїни і помсти,
омани двері і брехні пороги,
дороги сорому, якими ще брести.

Все ніби вперше. Пахне полином.
Кохана спить і марить сном.

***