ІМЕНА

Є дно,
але і далі є глибини.
Крізь товщу темного буття
душа проходить жовтим промінцем.
Виструнчуй світ,
освячуй світло
і прощайся з ним.
Віднині сам світи,
в пустелі тьми і самоти,
аж поки не розтане промінь твій:
немає дна в душі твоїй.
Пітьма обступить і ковтне,
ти станеш рибою незрячою.
Алхімія. У дзеркало мутне
дивись і фосфору завдячуй,
що світла пам’ять жевріє в кістках.
Що ж, заплітай мереживо фантазмів,
хай ієрогліфи клубочаться гадюччям,
король конвульсій, оргій і оргазмів,
спокутуєш усе останнім подихом —

болючим.

В спіритичному сеансі
заспиртований гомункулюс
вигляда свою коханку
у скляному обладунку.
Homo est i homini
до вподоби дивна гра.
Ні Хомі і ні мені
пріч красуні у труні
стать до парі не пора.
Ще маю надію останню,
Оксана сідає в асану.
А саме:
лусне від сміху дерево,
блискавка вдарить кота,
смугасте китове черево
знову народить сміх! Ха-ха!
У роздумах життя минає,
в діяннях ти минаєш сам.

Твій колір — чорний,
камінь — моріон,
він має граней шість
на зрізі. Порахуй.

***