ІМЕНА

5.

Вершинами, вершинами крокуй!
Як усміх тобі з неба заблискоче —
ховаєш очі,
а повіки день лоскоче.
Повір, навіки,
все може статися навіки!
Цю мить лиш вечір
сторожким і полохливим псом
переминається і підгинає биту лапу
і заоохочує несміливо хвостом.
Згадай дівоче
усміхання, приязнь ластівочу,
як літній день у полудні дзвенить,
у полум’ї,
як серце хоче.
Випробуй ще це.
Коли скисає сік юначого завзяття,
гартуй вино страстей,
від пристрасті хмелій.
Чоловіків діли на вороги і браття,
а жінка є одна — в усіх,
і всі — в одній.
Хай муза буде трохи п’яна й гола,
нехай веде на бруствери бажань,
і поки встигнеш роззирнутись доокола,
твоєю зброєю — тебе ж. І знов повстань!
Я — ветеран.
Історіє,
приймай мене.
Sic transit gloria,
та слава не мине.
Зі Славою жарти — погані,
хоч добра її душа.
З гори покотився камінь,
горою помчав лошак.
Політ — це втрата лиш опори під ногами
й стрімке занадто сягнення мети.
Летиш?
Лети.

Валун гранітний віднайди біля підніжжя,
познач ним виток роздоріжжя.

***