Марія РЕВАКОВИЧ

ОРҐАЗМ

закриваю очі
навколішки наближуюсь до тебе
беремось з а руки
цілую губи й кожен клаптик твого тіла
входиш у мене як у квітку
розгортаєш пелюстки й п’єш нектар
так
саме так розкривається світ
ти розростаєшся
стаєш великий як дерево
і моє тіло вже не сприймає тебе
так
саме так хвилина стає вічністю
земля виковзується з-під наших тіл

* * *