Олександр ПУШКІН (в перекладі Є. Чуприна)

* * *

Поволі тане сивих хмар летючий ряд.
Зоря зажурена, щовечора зоря
З’являється і сріблить зав’ялі полонини,
Затоку, що вже снить, суворі верховини.
Люблю, як сяєш ти в небес височині —
Минулі думи ти нагадуєш мені.
Твій  пам’ятаю схід, задумливе світило,
Над мирним краєм тим, де все для серця миле.
Тополі там стрункі до неба занеслись,
Дрімає ніжний мирт, темніє кипарис
Та хвилі там киплять завжди солодкомовні.
Там я колись в горах, кохання думи повний,
Повільний спокій понад морем прочував.
А на хатини морок ночі наповзав
Та юна дівчина в пітьмі тебе шукала
І як саму себе, зустрічним називала.

***