Анатолій ПРОХОРЕНКО

БАЛАДА ПРО БУСЛИХУ

Білим сяйвом сади розцвіли,
Білим смутком осипались тихо,
Вдвох до нас вирушали бусли –
Долетіла одна лиш буслиха.
В наші весни спішили вони,
Десь в долині присіли попити
Просто в пломінь якоїсь війни,
Й… лиш одній пощастило злетіти.
Він без звуку згорів на очах.
Мовчки крикнув – прощай! – наостанку.
Гордовитий, їй відданний птах
Закружляв у смертельному танку.
Над гніздечком буслиха кружля,
А опалене пір’я на крилах
Донесла, наче крик звідтіля –
Слід війни з своїх крил не струсила.
І буслиха у горі-біді,
Завершивши останню орбіту,
Скам’яніла без бусла в гнізді
І відтоді гримкоче по світу.
Люди! В зародку вбийте війну!
Погасіть над планетою лихо,
Щоб з надією стріти весну,
Щоб не скніла вдовою буслиха.

***

Джерело: друковане видання.