Тарас Петриненко

НОВИЙ РІК

Зрубана й прикрашена ялина,
Знов мене зненацька застає
Рік Новий, безгрішний мов дитина.
Рік Старий забрав усе своє.

Вже святкові свічі запалали,
Цілий світ немов одна рідня.
Чом же тінь незваної печалі
Новорічну ніч наздоганя?

Дзвони урочі
Полинуть до небес опівночі,
І ти мені поглянеш у очі
Я так за це багато віддам.

Знов чередою
Одна біда іде за другою,
Але якщо ти поруч зі мною,
Я не все на світі програв,
Не все ще програв.

Паморозь упала на волосся,
Наша втратам загубився лік,
Вип’ємо ж за те, що не збулося,
І уже не збудеться повік.

Проскакали в безвість дикі коні,
Молоді гарячії літа…
Скільки їх лишилось на припоні,
Скільки їх снігами заміта…

Дзвони урочі
Полинуть до небес опівночі,
І ти мені поглянеш у очі
Я так за це багато віддам.

Знов чередою
Одна біда іде за другою,
Але якщо ти поруч зі мною
Я не все на світі програв,
Не все ще програв.

***

Джерело: записано з аудіокасети.