Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Десь отам, знаєте, де переходи,
Де перельоти зі стану у стан, —
Дар благовіщення, тінь позолоти
Впала на звуглені в злості вуста.

Де наші плащики, сірі, як крильця,
Товпляться біля кав’яреньок, де
Шепчуть, що ніби плащем Він накрився
І вже гряде.

Мов полоснули небо чимсь гострим,
Впала до ніг нам квітка з небес.
…Ким би не був ти — заложником, гостем, —
Ти не забутий.
Він знайде тебе.

***