Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

…день, недопроявлений немов,
на сірих плитах міста захолов
на мить, на дві, — щоб ночі поступиться.
І біомаса чавкає й сопе,
і об нутро паруюче й сліпе
обламує крило небесна птиця.
Це ніч відьмацька року.
Грудень це.
Щоб запопасти лиш яйце-райце,
уся нечиста сила піднялася.
Це грудень.
Це затерпла довга ніч,
що обступа заблуклих зусебіч
і тягнеться по душі їхні ласо.

***