Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

День розкриває білу сторінку.
День заводить свою машинку,
як замок, як озеро з лебедями.
На сцену виходимо ми з вами.
І наші рухи ненатуральні.
І ситуації старі й банальні.
І застарів уже цей комп’ютер.
І хлопчик покине його й забуде.
І замре наостанок сторінка біла.
І ти не встиг. І я не добігла.

***