Галина ПАЛАМАРЧУК

ДЕРЕВА

Хворобливі голодні ночі
Нас кохають до темних ран.
Сповиває в бинти молочні
Наші губи слизький туман.

Що подієш: літо скінчилось,
Відкотилось сонечко вдаль.
Нам би тільки заповнити чимось
Цю глибоку довгу печаль.

Ми кори маскхалати плямисті
Вдягнем на відчайдушні бруньки.
Ми лише скидаємо листя, —
Не спішіть скидати шапки.

***