Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Завдай мені, та не жалій мене.
Отець наш знає, що кому під силу.
Рясне намисто ваше, та скляне,
Нудьга думок у сув’язі курсиву.

Бракуєш мовчки ти мій бізнес-план,
Бракую я твої ходи амбітні.
До столу — вишивка, а нижче столу — спідні,
Бряжчить намисто, має сарафан.

***