Олег ОЛЬЖИЧ

* * *

Сестра, а другому — мати.
Містечко — як сіра твань.
Товаришу мій, брате,
Горіння одних бажань!

Не бійтесь, напне до болю
Ваш шлях, як струна, прямий
Кремінно-тверда воля
Того, що є зв'язковий.

Містечко — як сіра змора,
А потім — його нема.
Лише свистіння простору,
Безумність лету сама.

Не стримать, не захитати.
Рука і дух без оков.
Товаришу мій, брате,
Нас вдруге єднає кров!

***
За виданням: О. Ольжич. Незнаному воякові. Київ, 1994.