* * *

Покохав, як була ти чужа,
Розлюбив, коли стала моєю.
Що лишилось? На вістрі ножа
Почуттів, що змінились зорею.

Ти домашня квітчина, а я
Із грозою зв’язав свою долю;
Присвятила квартирі життя,
Ну а я присвятю своє полю.

Ти до стелі, а я до зірок —
Ми здіймаємо руки обоє,
Та чому ж пам’ятаю твій крок,
Що відбився у серці луною?

***