Данило КУЛИНЯК

* * *

Я юності не знав. Ми з нею розминулись
В похмурих коридорах УДБ.
Вона мені прощально посміхнулась:
"Мене арештували як тебе".

І очі опустила винувато,
Не встигла доказати — розвели.
Занадто рано довелось пізнати
Суворих істин суть. Але коли

Минули дні, а я лишивсь собою,
Збагнув трагічний смисл свого життя —
Весь хід подій нас готував до бою,
А в бою не було вже майбуття.

Ми народились не в своєму часі
І надто запізнились для доби,
Коли вивчали грамоту не в класах,
А в школі класової боротьби.

Ми не раби. О, ні, ми не раби,
Та й не герої. В нас всього потроху.
Ми просто спрагло вчились боротьби
Тоді, коли не кликала епоха.

***

Джерело: по пам'яті з газетного друку.