Валерій КОРНЄЄВ

МАРІЯ

Я згадую і уявляю все
Як ти плела і сколювала косу,
Як пекла хліб і як ходила боса,
Я уявляю в згадці майже все,
Якою ти була коли й для кого,
Якою ти була тоді для Бога,
Але либонь не взнаю я ніколи,
Якою

ти була сама для сЕбе.

Намуляю ж я ноги, й перейду я
Сто царин тих, і сто церков зруйную,
Де ти не ти, сама твоя подоба.
Я стан писав був, плечі, шию й лоба,
Лише лице ніяк не намалюю.

***