Валерій КОРНЄЄВ

* * *

Гармошка грає Челентано
В гуртожитковому вікні, —
Прокинься, Доміне, вже ранок,
Вже пляма сонця по стіні
Повзе, вже вулицею річка
Юрми півсонної тече,
В сусідової сучки тічка,
І він боїться, що втече
Вона, і не веде до вітру,
А сучка проситься надвір
І як єриська сурма, виє.
Сусід над нами, кажуть, вмер. —
На похорон збирають гроші,
Либонь, і нас не обійдуть.
А не давати — справа грішна,
То треба трьошку роздобуть.
Прокинься, Доміне, все суще
На світі зустрічає день,
І все прийдешнє й неминуще
Радіє і співа пісень!
Дивись: блакиті гостре лезо
Розтяло морок; розтягло —
Дощ не піде — гайда до лісу!
Або на пункт — здавати скло.
Прокинься! Ще немає черги,
Калюжі пахнуть ще дощем,
Прийомщиця — як дама чирва,
І знадливо веде плечем.
Прокинься! —
Як ченця з похмілля
Послушник торсає, як син
Під тином батька, як повія
Дає гуляці стусанів,
Так, як проклятий, щонеділі
Після всенощної гульні
Мій дух термосить моє тіло,
Що розіспалося на дні
Постелі, як на дні печери, —
Де впало, й спало б там три дні —
Спітніле, спалене, аж чорне
Після всенощної гульні.
Бо що робили — аж стогнало!
Що виробляли — аж гуло!
Всю ніч складали та складали
До слова слово — аж гуло!
Аж доки тіло не упало,
Аж дух допоки з ніг не впав…
Ой, як болить наранок тіло…
Та як же ж дух всю ніч гуляв!

***