Валерій КОРНЄЄВ

* * *

З Осипа Мандельштама

Збережи мою мову назавжди за присмак нещастя та диму,
За смолу кругового терпіння і за труду дьоготь стидкий.
В новгородських криницях має чорною бути вода і слодимою,
Сімома щоб плавцями відбилась різдвяная зірка у ній.

І за теэ, мій батьку, мій брате, неґречний помічнику рідний,
Я, невизнаний брат, відщепенець в народній сім'ї,
Збудувать обіцяю такі величезні цямрини,
Щоб у них татарове пускали князів на цебрі.

Аби тільки любили мене плахи ці, і морозні, і грізні,
Як, на смерть наміряючись, скраклі збивають в саду,
Я життя все проходжу хоч в льолі залізній
Й сокирище для страти Петровської в лісі знайду.

24.02.1991