* * *

Як вичерпалось все, ми вийшли на дорогу.
І збилися в загін, і самозваний командир
Молитву спрямував невідомому Богу.
(Невідомо чи Богу). Ми рушили не в ногу,
Маленький був загін, і мало лишилось від нього.
Ми йдем до обрію, де, кажуть, є мета,
І де, іще не відомо над ким, очікує велична перемога.
Дорога скінчилась. Тепер
По нас лишається дорога,
По нас лишається тривога
І ті, що навздогін.
Привал. Рахуєш зрадників за денний перегін.
І тих хто впав. І місія нічна —
Добити втомлених, поповнити ряди.
Змобілізованих проторити в мундири,
Розбити на чоти, а чотові —
То фанатичні діти — ліпші командири.
Ми вдень побачимо, що вичерпано все —
Іще до нас пробиті перепони,
Померли вороги від старості і втоми,
Не дожене погоня за порогом
І наш загін не пропаде —
Змагання сурм і стін гряде.
Невідоме вже стало Богом.

***