* * *

Диван і я.
Існує стеля
І меланхолія моя
Між мною, стелею, диваном.

Стіна. Картина: Степ за склом,
На обрії козак,
Дві хмарки в висоті над козаком…
Диван і стеля. Сіре за вікном.
Для чого я
По цей бік скла?
Так, стати задом до вікна,
Схилити голову, напружить м’язи шиї,
Розбіг, в скло головою БАХ!
Короткий термін темряви.
Вдаряє сонце по примружених очах.
Степ. Трави колять ноги.
Бігом до обрію,
Де майже зник козак.

Для чого друже дурню
Стоїш ти перед склом,
І все ще не біжиш
По степу босоніж
Услід за козаком?

***