* * *

Я люблю життя, як вдалий жарт, як сентенцію, як красивий удар.
Я помиратиму з цікавістю до процесу.

Церкви бабкам, а ви
Моліться на дорогах
Так: я вірую в дорогу.
Хай будуть втрати позаду,
А здобич попереду.
Я вірую в усе, що попереду.
Я вірую, що вже не поверну,
Що відлежавшись трохи на узбіччі
І зализавши рани, поповзу
До обрію. Коли дорога впреться в обрій
Полізу в небо, бо давно
Мене приваблювали хмари.
Нехай не будуть більше нари,
Ні загратоване вікно.
Зірки примушу перемогу провістити,
Під прикриттям птахів кордони перетну.
Спокусі спокою птахів не спокусити.
Я вірую у зброю та війну.
Я обійду по хмарах скрізь
І падаючи з неба, крізь
Холодну вранішню вологу,
Хай голову розіб‘ю об дорогу.

Я вірю, що життя іще полюбить мене.
А тоді я не роздратую смерть страхом.

***