Микола КОЛОМІЄЦЬ

ОЙ, ПАНЕ ГОЛОВО

Ой, пане голово, в Афганістані
Мене ховав оркестр полковий,
А через десять літ з’явились дані,
Що я не вмер, що я таки живий.
На завтра мають в області зібратись —
Таке буває тільки раз на вік,
Але нема за що туди дістатись,
Бо не дають зарплати другий рік.
Я знаю, не вродило в нас пшениці
І замість жита цвів лише пирій,
Але мені з колишньої столиці
Прислали орден за останній бій.
Нехай десятку в касі пошукають,
Бо ж я не винен, я не винен, що живий.
І що мене аж в області чекають,
Аби вручити орден бойовий.

***