ПАЛЕСТИНА
(пори року)

8.

Канделябри і люстри приводили діву до тями,
І закляття на місяць лишалось закланням, однак
На фронтоні палацу хтось травами вирізьбив знак
Про блудницю, що стане царицею над солов'ями.

Шовк і золото шатів, і глухо зачинені брами,
І сваволя божків — боленосних отих харцизяк,
Бо, загинувши, лицар влягається спати навзнак,
Аби тілом своїм заховати пекельні розлами.

Або, може, не так. То краї, де немає води,
Де в зелених садах суховії лишають сліди,
А як полем хто йде, то пильнує, аби не відстав.

У палаці, де повно проклять і дзеркал як проваль,
Жовтотілий прислужник і надто солодкий мигдаль…
Діва вергала тишу, немовби важкого хреста

***