ПАЛЕСТИНА
(пори року)

1.

Оповивши Георгія славою божого гніту,
Йшли сухоти у груди, і з них проростало зело.
Що безумство, що воля — і що з  них усе-таки зло?
Буйнотрав'я і спека —  і що з них усе-таки літо?

Безголосся причастя — й сваволя купцю й содоміту,
Бо прощалося вбивство — аж серце у грудях звело.
Пілігрим не прокинувсь, а з ним ще півсотні лягло,
Отруївшись водою, яку до кінця не допито.

І криниця в пітьмі, і тіла, набубнявілі в ній,
І постави померлих, і черви, і висохлий гній —
Епопея останків, і в смерті такій тіснота.

Тисне брила повітря тяжкого, неначе з льохів.
Надивившись на тлум вже не тіл, а гнилих лантухів,
Волохаті рослини, комахи вертають в міста.

***