* * *

Три слова, три біди на три води:
Що перша зрання, а за північ — друга…
Йшов кінь учвал, і луснула попруга,
Аж сич зайшовсь — і вершника збудив.

I закінчився світ без замовлянь,
Якими уві сні той вершник марив…
I стали хмари в небі вже не хмари,
А мертві душі, чорні від вмирань…

***