* * *

За стільки років — тільки два листи
Iз голосами, що належать мертвим.
Я ж ящіркою був, і я не встиг
Підвалини долонями підперти.

Жага опівдні западала в кров.
Були дві жінки, і обидві — грона.
Солодкість їх п'янила, як любов.
А та, що третя — тиха й безборонна.

Опівдні бджоли падали на віск.
I камінь був розхристано гарячим.
А третій жінці бракувало сліз,
Тож я її — удруге — не побачив.

Вона пішла — і зникла назавжди
В світах, де не надписують конвертів.
А я тепер відшукую сліди —
Підвалини долонями підперти.

***