* * *

Бурштин і смальта теплого дощу
На тілі, також теплому, стікає
По шиї тепла цівка. Я не знаю
Про тебе навіть імені. Мовчу,
Як смерть мовчить — і тихне. Я впущу
У власний голос голубині зграї
Пожежу трему, божевілля раю,
Бурштин і смальту теплого дощу.
А потім я, а потім не спитаю
Про все на світі — і занапащу
Пожежу трему, божевілля раю,
Бурштин і смальту теплого дощу.

***