* * *

Я свідок розпаду підвалин. Це зеніт
Всеруйнування атомів і суті.
Iдуть паломники, в гарячу магму взуті,
Несуть в долонях саджанці і лід.
Ненатлість логіки потопу: пахне сіль.
Гранітні плити. Скальпель. Плавний розтин.
Земля у язвах. Вітер звідусіль
Мертвотний дух у мертві мушлі зносить.
Хто просить, той і має. Рівність ран.
Всі різні в сім'ях — Каїн, Авель, третій…
Апокаліпсис. Дика зав'язь. Лан
Під диким небом воронням облетів.
I лиш одне із сотень поколінь,
Які принишкли — без знання — в утробі,
Повернеться до сонця. I крізь тінь
Затемнення хтось загукає: "Пробі!"

***