* * *

Та любов, як тарпан. Тiльки iскрами креше душа,
До мовчання готова, неначе до смертi в двобої.
Та любов виростала на свiжих глухих споришах,
Бо не смiла чекати на тебе i бути з тобою.

Що менi сонцевид? — гранi степу прозорi й лихi.
Бачу темнiсть свою, що нахрапом звивається в небо.
Хронотоп роздорiжжя. Намальованi, наче шляхи,
Тi слова, що я знала, ховаючись, тiльки для тебе.

***