* * *

Твоя доступнiсть вища, нiж слова,
З яких будуєш голос свiй i руки.
Аж дiти божеволiють, бо два
Здiйсненнi сонця їм блищать з пилюки.
Та що тобi народження безумств?
Є чиста сутнiсть, є логiчнiсть лiнiй…
Лежиш листком, який нi пари з уст,
В тривимiрнiй гущавинi калиннiй.

Iдея безконечної мети —
У падолистi. Голос листопаду —
Передчуттям сенсовностi. А ти —
Маленька тiнь мiж руйнування саду.

***