* * *

Це ремство природи, бунт пасiки i бджоли.
У струменях часу — минання серпневого зiлля.
Солдати смугастi по закутках день розтягли.
Агонiя слив i ранет найп'янiше похмiлля.
Колись перестигне — i сад перетвориться в сад,
I дощ перетвориться в дощ, нiби в плач за покiйним.
Здається, я чую: вони мене кличуть назад,
В безвiтряну спеку, де вiчнiсть прозора й постiйна.

***