* * *

Наш страх, немов химерний шовкопряд,
Обплутаний минулим i прийдешнiм,
Шурхоче снами. Спорожнiлий сад
Наповнений тривогою черешнi.
Там брость, чи парость, чи роса з судин —
Розмочить глину, вилiпить склепiння.
Слина — як лезо. Перехресний дзвiн
Наповнює галактику тремтiнням.
Наш страх, немов химерний шовкопряд,
Що крила розпросторює надвечiр.
Ми заблукали, i нема назад
Нi крику, нi рятунку, анi втечi.

***