* * *

Яри поспiли першими снiгами.
Шугає чорний вiтер, мов з похмiлля.
Уламки свiту сплющуються в камiнь,
Нарiжний камiнь. Кам'яне весiлля —
Вiд реготу — до вечора, до болю.
Десь чумаки дорогою померзли.
I бiлий птах привидiвся тобою,
Хоч, може, то не ти, а сивий щезник.

З сузiр'я — на гостинець каменистий.
В обiймах теплих левiв вiтер свище.
I дiва йде з обличчям вiд Пречистоє,
Яка невiрних спалює в кострищi.

08.1995 р.