ГАЛАТЕЯ
Post scriptum

14.

Що насправді боги не лишили йому таємниць,
Що насправді ніхто не позбудеться запаху тіла —
Все він знав наперед, — і до скону у ньому боліла
Галатея нага, Галатея з душею лисиць.

Хтось повчав: треба йти до далеких глибоких криниць,
Хтось повчав: треба мати маєтки, меча або рало, —
Все він знав наперед, бо вона йому душу забрала —
Та богиня з богинь, та весна, та тигриця з тигриць.

Тільки ніч, тільки день, тільки світ, де немає людей,
Тільки той провідник, що його в небуття поведе,
Тільки білий вогонь, що залишиться вічним замком…

Буде добре, бо тут — ні собак, ні доріг, ні дахів,
Лиш ріки бистрина і піщаність її берегів…
Ми завсідники білих крамниць, де торгують піском…

***