ГАЛАТЕЯ
Post scriptum

13.

І лишались крамниці — і істина перша і кожна.
Анонімна бджола, мед занадто густий, мов смола.
Аполлон і оракул — ціною пробачення зла…
Тридцять літ на землі — тридцять вічностей вмерши. І можна

Галатею щоразу нову — то ж на безвісті, то ж на
Гречне ставлення мужа, що їй — від високих щедрот.
Галатея як знак. Галатея як втрачений код.
Колісниця помчить — і помчить. Шурхотітимуть кросна.

Цинамоновий запах, купецьке чиєсь ремесло…
І прадавнє знання, що, мов посаг її, проросло.
Порятунок і смерть. І — нічого у сховках скарбниць…

Тільки жінка, коротка, як мить, бо набула тепла,
Що у цілому світі єдина була осягла,
Що насправді боги не лишили йому таємниць.

***