ГАЛАТЕЯ
Post scriptum

2.
Де корицевий запах повсюдно — коштовніший спецій,
Корабельні і мармур, вантажений на кораблі,
Обрис профілю жінки, мов обрис чужої землі,
І танталові муки у гаванях в формі трапецій.

Є природа речей (сумніваєшся, друже Лукрецій?)
Ненадійна, як берег, побачений в бурю з човна.
І хистка, наче камінь, остання в житті мілина,
За якою — кінець і човну, і душі, й небезпеці.

Але добрі боги, як власкавити жертвами їх,
Мойра нитку прястиме, бо матимеш десь оберіг,
Увінчавши подобу коханої жінки вінком.

Білий камінь — то вічність, повіривши тій наготі
Покладеш Галатеї до ніг дорогі-золоті
Три обіцянки сну, що по жилах тече молоком.

***